Договір позички

Договір позички багато в чому ідентичний договором оренди, але також як договір дарування відрізняється від договору купівлі-продажу

Про договір позички

Досить часто договір позики використовується як юридично законний спосіб передати «в оренду» майно, коли це прямо заборонено законом (наприклад, здача в оренду земельних ділянок з площею при якій передача в оренду заборонена).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При передачі в позику побутових речей невисокій вартості можна обійтися і без оформлення договору, якщо ж стан речей для позикодавця має значення, а тим більше, якщо предметом позики є рухоме і нерухоме майно, нотаріальне оформлення договору позики є не тільки бажаним, а в ряді випадків і обов’язковим з точки зору законодавства.

Особливості оформлення договору позички

У особи, що позичає (віддає) найширші права щодо позиченого майна, так наприклад, він може на законних підставах достроково розірвати договір позики.

За замовчуванням, стан речі, яка дається в позику, має бути ідентичним її станом на момент отримання позики, інакше це потрібно обумовлювати в договорі. У зв’язку з цим, в договорі повинні бути відображені всі значущі характеристики речі, наприклад, колір, номер і марка автомобіля, технічні характеристики, адреса приміщення і т.д.

Предметом договору може бути будь-яка річ споживання, якій неможливо, наприклад, задні, спорудження, автомобіль, інше майно.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей, речей визначених родовими ознаками.

Документи

Для фізичної особи:

  1. паспорт;
  2. реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний (податковий) номер).

Для юридичної особи:

  1. Свідоцтво про державну реєстрацію (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
  2. Статут (Установчий договір) юридичної особи;
  3. Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЕДГРПОУ);
  4. Довідка про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП);
  5. Витримка ( «Витяг») з Державної адміністрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
    (Видається в районній державній адміністрації у реєстратора);
  6. Печатку юридичної особи;
  7. Протокол (наказ) про призначення на посаду керівника і підтвердження його повноважень
    (Нотаріально засвідчене доручення що підтверджує повноваження представника);
  8. Протокол (рішення) загальних зборів юридичної особи на укладення договору позики (позики);
  9. Паспорт представника юридичної особи;
  10. Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний (податковий) номер) представника юридичної особи.
Закрыть меню