Складання і завірення заповітів
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Особливості оформлення заповітів у нотаріуса
Нотаріус посвідчує заповіти тільки дієздатних фізичних осіб.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу складання заповіту, дати та місця народження заповідача і має бути підписаний особисто заповідачем.
Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, які суперечать чинному законодавству.
В процесі оформлення заповіту нотаріус роз’яснить заповідача, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясність або суперечки після відкриття спадщини і не перешкоджало б отриманню спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, яке заповідається.
Заповідач має право у будь-який час скасувати або скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередні і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Заповіт має бути подана нотаріусу особисто заповідачем. Не допускається посвідчення заповітів, поданих через представника або за дорученням.
Процедура складання заповіту
Заповіт має бути укладений у письмовій формі. У ньому слід вказати місце і час складання, місце і дату народження заповідача, обов’язково має бути присутня підпис заповідача. Заповіт може бути написано від руки або надруковано за допомогою технічних засобів. На прохання, зробленої заповідачем, нотаріус може самостійно записати (або набрати і роздрукувати) текст заповіту. В такому випадку нотаріус прочитає готове заповіт вголос та попросить заповідача разом з підписом залишити позначку про прочитання.
Якщо за станом здоров’я або з інших причин заповідач не має фізичної можливості залишити підпис власноручно, за його згодою за нього це може зробити інша особа. Особою, якій делегується право підпису, не може бути той, на чию користь складається заповіт і хто отримає, згідно з ним, майно.
Свідки
За бажанням заповідача посвідчення заповіту може відбуватися при свідках. Вони будуть потрібні і в тому випадку, якщо через стан здоров’я (наприклад, поганий зір) заповідач не може особисто ознайомитися з текстом. Свідків має бути не менше двох. Свідки повинні бути дієздатні.
Не можуть бути свідками при посвідченні заповіту
- нотаріус, який проводить процедуру;
- особи, які отримають матеріальні блага відповідно до заповіту;
- близькі родичі та члени сім’ї особи, якій відповідно до заповіту відійде майно;
- особи, які фізично не в змозі прочитати текст заповіту та підписати його.
Інформація про особу свідків (ПІБ, дата народження і місце проживання, паспортні дані — серія, номер, ким і коли виданий) вноситься в текст засвідчується заповіту. Перед тим, як поставити свій підпис під заповітом, свідки зачитують його вголос.
Зміст заповіту
Згідно із заповітом майно може бути передано тільки у власність (а не у тимчасове користування, наприклад). Тим часом, в тексті заповіту можна домовитися про те, що спадкоємець зобов’язаний дозволити певній особі або особам користуватися отриманим за заповітом майном або якийсь його частиною.
Заповідач також може уточнити, при виконанні яких умов виникне право на отримання майна спадкоємцем: наприклад, таким чином можна зобов’язати спадкоємця отримати освіту, обзавестися сім’єю, народити дитину. Дані умови не повинні суперечити законам або неписаним моральним принципам.
Розпорядження, яке не має відношення до передачі в спадщину майна, також можуть бути дані в тексті заповіту: наприклад, можна домовитися про місце поховання і обставини самого похоронного ритуалу; зобов’язати спадкоємця продовжити благодійну діяльність заповідача і т.п.
Посвідчення секретного заповіту.
Секретним називається заповіт, яке нотаріус посвідчує, що не знайомлячись з його змістом. При цьому нотаріус повинен роз’яснити автору заповіту, що текст повинен бути складений таким чином, щоб не викликати нерозуміння і різночитань після розтину.
Секретний заповіт нотаріус отримує в заклеєному конверті з підписом заповідача. На цьому ж конверті нотаріус ставить посвідчувальний напис, після чого приймає заповіт на зберігання, помістивши в інший конверт і опечатавши. При бажанні заповідача нотаріус видає йому свідоцтво, яке підтверджує, що заповіт прийнято на зберігання.
Коли нотаріуса нададуть свідоцтво про смерть заповідача, він призначає день відкриття заповіту і оголошення його змісту. Якщо місце проживання членів сім’ї заповідача нотаріуса відомо, він повідомляє їх про місце і час оприлюднення заповіту письмово. В іншому випадку дає відповідне оголошення в пресі.
Розтин конверта з секретним заповітом відбувається в присутність двох і більше свідків і всіх зацікавлених осіб, яких зміст заповіту може стосуватися. Свідки і нотаріус підписують протокол про оголошення заповіту. Серед іншого в протоколі зазначається, чи не була пошкоджена цілісність конверта під час зберігання заповіту, чи немає в самому заповіті закреслених фраз, виправлень. У протоколі відтворюється повний текст заповіту. Якщо в заповіті були неясності, в протокол вносять інформацію про те, як ці темні місця витлумачили спадкоємці і чи домовилися вони відносно тлумачення. Якщо домовленості не досягнуті і суть заповіту так і не прояснилася, спадкоємці можуть звернутися до суду.
Секретний заповіт після оголошення залишається в нотаріальній конторі (або передається в архів, якщо заповідач скористався послугами державного нотаріуса).
Скасування заповіту
Заповідач може надати нотаріусу заяву про скасування заповіту або скласти новий заповіт, яке скасує розпорядження, викладені в ранньому варіанті. Підпис заповідача на заяві про скасування раніше залишеного заповіту засвідчується нотаріусом. Якщо мова йде про скасування заповіту секретного, конверт з ним повертається заповідача.
Якщо заповіту складено подружжям спільно, скасовано воно може бути тільки за життя (і злагоді) обох.
Спадковий реєстр
Відомості про заповіти підлягають обов’язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України.
Документи для посвідчення заповіту
- Паспорт.
- Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний (податковий) номер).
Для посвідчення заповіту, нотаріуса необхідно подати інформацію:
- про майно (майнові права), яке заповідається;
- дані спадкоємця (ПІБ, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний (податковий) номер), місце проживання.